Пам’яті старшого лейтенанта Володимира Віталійовича Шпака (13.03.1984 – 6.04.2021), що вчора загинув у Російсько-Українській війні на Донбасі.
І знов Чернігів древній у сльозах:
Поліг його синок-герой на сході,
Там де російська вогняна гроза,
А він на захист став свого народу.
У день квітневий, теплий, весняний,
Синіло небо, мов безкрає море,
Безлисті ще стояли ясени.
Ніщо здалось, не віщувало горя.
Аж раптом… громом чорна новина
Не поповзла, а миттю облетіла –
Про себе нагадала знов війна:
Везуть до міста сина його тіло…
У сум закутались і люди, й небеса,
Із церкви дзвін поранив кожне серце:
Сторінку чорну ворог уписав,
Життя забравши воїна у герці…
Скільки ж лягло синочків у війні!
Таке ані забуть, ані простити –
Горітиме убивця у вогні,
А з ним і Путін, хитрий, ненаситний.
Герой же буде вічно молодим…
Утрапивши до Божого він раю,
Зорітиме щоночі знов сюди
Син славного Чернігівського краю!
7.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Вічна йому пам'ять
