Зима на сани придане складала:
Вишивані пухові подушки,
Все, що вона за вік собі надбала,
Вміщала швидко в латані мішки.
Сувої білосніжної тканини,
І вибілене полотно тонке,
Застелені ним пагорби й рівнини,
Прозоре, чисте, ніжне і легке…
І хутра білого багато мала,
Щоб всьому шить кожухи і шапки,
Поважно по обійстю походжала,
Й перлини сипала із щедрої руки.
Донесла, ледве, скриню із скарбами,
Там діаманти й срібні ланцюжки,
Коштовні перстні, що блищать льодами,
Їх вистачить на поле і стежки.
Запряжені у сани білі коні,
Їх гриви майоріли навкруги,
Вмостилась пані в санях, як на троні,
Й помчалася повз ріки і луги.
Навколо все багатство розкидала,
Вітрами кутала зимові тихі, сни,
Ділилась, щедро, тим добром, що мала,
Дорогу слала сріблом до весни.
30.01.2021