Моя душа так небо полюбляє,
І літачки, що поглинають височінь,
Я часто вгору очі піднімаю,
Воно частинка кращих сновидінь.
Мені подобаються сонячні проміння,
І повен місяць так зачарував ,
Як опускається тінь моя в каміння,
А дощик її швидко розмивав.
Моє серденько полюбляє ночі,
За зорями дивитись у вікно,
Разом з думками не стискаю очі,
Захоплююсь все небом перед сном.
Моя душа так полюбляє вечір,
Крутити ностальгію по думках,
Вони вже прагнуть витіснення й втечі ,
Нехай летять і попіл несе птах.
Мені подобається мріяти й кохати,
Любов тримати ніжно у руках,
Як завжди в небо чисте поглядати,
Воно для мене вічність у роках.
