Чому згасла надія у твоїх очах,
А сяйво думки затьмарили темнії хмари?
Чому слово "не можу" вже на твоїх устах
Малює із звуків безглузді примари.
Знаю, не легко забути весь біль ,
Розчарування і долі гнітючії кари,
Та сили останні, мов розсипану сіль
Все ж збери , щоб відбити щоденні удари.
Бо у кроках малих вся незламність твоя
І в порухах кожних серця і мрії,
Вже зачекалась на мене стежина моя
Неповторна й єдина у всесвіті дії !
Вікторія Болібрух
