Ранкова свіжість. Волога тиша.
Напроти в домі світиться вікно...
Мабуть поет знову вірша пише,
А може ніч не спав, дививсь кіно.
А може хто під ранок тихо вмер
І рідні сплакані у відчаї горюють,
Людське життя беззахисне тепер -
Як не вбивають, то замордують,
То кинеться із гурту псих з ножем,
Рецидивіст і ґвалтівник на волі,
Реальність стала дивним міражем,
Немає й сили викрикнуть «Доволі!».
Ще й тихий вірус підло всіх мордує,
Хоч в декого у голові давно чума -
Живе в брехні і правди сам не чує,
Бо мозок є, а розуму не було і нема.
І хочеться папери рвати
І вірші добрі не писати,
Зламати і об землю кинути перо,
Останнім доказом узяти автомата
Й добро і зло поставить на ребро...
Чи гряне час коли,
а чи на зло набоїв хватить?
Так жити - із здорового робить каліку.
Я у печалі, сиві коси впали на чоло,
А може не сучасний я, не з цього віку,
А може із планетою мені не повезло…
