Тиша нічна
така гучна
в час, коли вітру немає,
повітря таке
пружне й дзвінке,
що шепотом в вуха стріляє.
Небо ясне
світло несе
з темряви як із безодні,
ніч на дворі,
зірки – вгорі
і в ріки дзеркалі воднім.
Світ вдалині
ніби на дні –
можна пірнути й дістати,
під звуки луни
ввижаються сни
й до ранку не хочеться спати.
Хочеш – лети
в інші світи, -
в уяві, як на ракеті,
лиш до сходу
встиг б на ходу
спинитись на нашій планеті,
щоб тишу нічну
таку гучну
пити, як воду цілющу,
що заодно,
наче вино,
мудрість дає невмирущу.
Тиша нічна
така гучна
і, ніби пісня, лунає,
й звуки нічні
є магічні
в час, коли вітер стихає.
