Панасюк Іван Дмитрович
( 4 січня 1971р – 22травня2015р)
Горопаї Любарського району Житомирської області.
Молодший сержант гаубичної самохідно-артилерійської
батареї 128-ї гірничо-піхотної бригади м. Ужгорода.
Загинув в зоні проведення АТО поблизу населенного пункту
Половинкине Старобільського району Луганської області.
Нагороджений нагрудним знаком: « Захиснику Вітчизни»
Вже пташка стукає в віконце
І притуляється до скла.
Ще так далеко до схід сонця…
Чого ж це б’ється так вона?
В душі неспокій та тривога,
Тріпоче серце, стукотить,
Думки долають ту дорогу,
Де милий землю боронить.
О, Боже, там Іван на Сході.
Аби лиш з ним усе гаразд,
Спаси його в тяжкій негоді,
І бережи його щораз.
Тут дома ми його чекаєм:
Дружина, дочка, рідні всі,
Живим, здоровим виглядаєм.
Нехай біда минає всіх.
Так жінка Господа молила,
Очей до ранку не звела.
Тіпало серце, душа мліла,
Й не знала, що вже йде біда,
Бо сунуть в дім вже чорні хмари
І страшно ворон крякотить,
А горе стукає у двері,
Душа Івана вже летить.
Всі Горопаї сколихнула
Жахлива звістка і сумна,
Й родину жодну не минула.
- Нема Івана - це війна.
Він довго воював на Сході,
Пройшов Дебальцевський котел
Тому що - Захисник народу.
В Небесній Гвардії тепер.
