Кінець стражданням – будьмо всі щасливі!
Клянемось на Тарасовій могилі,
Що сила й правда всіх зведе з колін,
Покаже шлях прийдешніх поколінь.
Навчить любити з «каменем» в душі,
Відхилить вражі пера і ножі,
Проллє сльозами -віршами думки,
Омиє серце, вибілить листки.
Зірве кайдани бруду і жалю,
Очистить грані срібла-кришталю.
Зійде на землю із нічних небес,
Ісусом стане, що не вмер - Воскрес.
Зігріє взимку, влітку- охолодить,
Весною висіє, на осінь - нагородить.
Зустріне хлібом-сіллю і медами,
А на Різдво – кутею й колядами.
Народить діток: і дівчат, і хлопців -
Красуньок писаних і бравих полководців.
Не просто полководців – козаків,
Що не зганьбились тисячі віків!
З часів прадавніх на бої багатих,
Відтоді ще Мамай у кожній хаті
З Ісусом поряд рід оберігав,
НехрЕстів й горе в хати не пускав.
Було колись… Та час минає скоро,
Нехай гріхи сконають, як потвора,
Нехай як сонце, душі засіяють
І Україну- неньку прославляють.
Народ могутній – славні українці,
Гей, будьмо поряд, а не на одинці.
Шануймося, таки ж того ми варті,
Щоб в мирі жить, а не стоять на варті.
Бо не окраїна ми, а Європи центр!
Не даймо з нас робить експеримент!
Доволі гратися – вже час єднатися,
Новій історії вже час писатися.
Щоб не журитися, щоб жити в спокою,
Новою Долею, Життям, Епохою!
