Уже не плачу. Затверділа шкіра.
Болі чужі ховаються на дно.
Біль сили додає, як тому звіру,
Що зазвичай не кожному дано.
Часами серце зрідка заридає,
Дає підтримку зболеній душі.
І мою шкіру як чуже скидає,
Неначе ми давно уже чужі.
Учить мене душа моя убога,
Прорізує у мене співчуття.
Щоб чужий біль приймав до серця свого,
Коли я маю на землі життя.
