(Спілка Поетів-Борзописців дошкульного пера)
В сталевих грудях дзвін дає перерву,
Тривожать дні буденного життя,
Забрали карти в нас, і як смичком по нервах,
Вже й пити не дають – Ганьба! Ганьба!
Загнали нас мов партизан в підпілля,
В засаду смутку – чортовий фейспалм!
А як творить, без коняка й «Опілля»,
Василю – фас! Сашко готуй напалм!
До зброї браття! Віка – по паніні!
Не час у відчай падати усім,
Ще буде свято, ще настануть зміни!
Ще гряне в захист мученикам грім!
Чого боятись, в нас достатньо сили,
На фронт у першу лінію готуйсь!
Іде вперед з коктейлями Василик,
Ігорка випустіть! І їм настане шлюс!
На згарищах війни в час перемоги,
Чекають нас потіхи до кінця,
Зашпіляємо в карти до знемоги,
І вип’ємо горілки по вінця!
Останній чай та з «Гріну» по конхфеті,
Не всі вернуться з бою за цей стіл,
Нехай хоч Попик буде в лазареті,
Ми розрубаєм гідру цю навпіл!
