Зима. Заметіль і хрещенський суворий мороз.
Закляк вже бульвар, ліхтарі ледве-ледве ллють світло.
І хтось у тривозі шукає по сайтах прогноз:
Десь двадцять на мінусі, сніг, на межі швидкість вітру.
Тепер. Що тепер? Спить закритий аеропорт
І весь Інтернет заволав про полон фарс-мажорів.
А я сервірую вечерю , смачний печу торт…
Тебе так чекаю я, всупереч авто заторів!
Почуй, це не вітер співає – це пісня моя!
Дивлюсь на той сніг – вже біліє від того обличчя
І настрій сповзає на позначку «нижче нуля».
Тепла хоче серце і ниє : «Зима не навічно?»
Так! Відповідь знаю сама : скоро прийде весна,
Замети втечуть і напевно набридне нам злива.
Я щось про полон фарс-мажорів в Нет кину : « …сама!
Знов доля –чекати!»
-А торт випікати?
-Можливо;))
