Матусю рідна, подивися.
Ось татко наш.. Портрет тут є.
Скоріш іди і посміхнися,
Протри від сліз лице своє.
Ти бачиш, він який красивий
І молодий, такий як був.
Татусь - високий, дуже сильний,
На руки брав - я не забув.
До мене щиро посміхався,
Високо вгору підкидав.
Тоді я зовсім не боявся.
" Рости щасливим" - так казав.
Ми з ним ходили на рибалку
І грали разом у футбол.
Він вчив мене, щоб я ще змалку,
В ворота міг забити гол.
Портрет ось тут висить на стенді,
На довжилезній цій стіні.
Поставлю я йому троянди,
Тож посміхнеться він мені.
Попросимо, щоб йшов додому.
Боюсь, що потім не знайду.
Нехай візьме мене за руку
І в перший клас я з ним піду.
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Пішли додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.