Засірів осінній ранок.
Тиша. Потяг вдалині.
Гавкнув цуцик неохайно,
І ворони хай зняли.
Розвели якісь базари:
З ранку ділиться общак.
Піднебесні їх почвари
Розбудили всіх собак.
Скоро місто сповнить гамір -
Однофазний білий шум,
Щось почути – марний намір:
Станеш в’язнем власних дум.