|
Моїм землякам, білянам, присвячую
У полі щедрого Поділля,
Окутаний цілющим зіллям,
На лоні сонця і вітрів,
Знаменних гроз, дощів,
На Старій Білі, серед товтрів,
Де пшениці, поля де спілі,
Де з неба жайворона трілі,
Упершись в землю,
Підперши небо,
Із давнини, як божий перст,
На Білу дивиться Камінний Хрест.
Над ним світає кожний ранок,
Його торкається серпанок.
Мостом між часу берегами,
Між нами і між сивими віками,
Через могили рідних і батьків
Тримає пам'ять про коріння
Із покоління в покоління.
І щоби не згубити себе в світі,
І щиро про добро молитись,
І чий ти є щоб не забутись,
До нього, вилітаючи в життя,
Торуючи дорогу в майбуття,
Торкаються всі наші діти.
І я торкаюся його, святого,
Вже в сповіді про пройдені дороги.
Нехай, зморюсь, нехай життя мине,
Але прощає праведного він мене.
Дає земляцьку силу в крила,
Щоб доля не цуралася, любила.
Щоби наснагу мав любити,
Щасливим бути,
Добро чинити,
Із давнини, як божий перст,
На Білу дивиться Камінний Хрест.
Фото автора
ID:
809524
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.10.2018 11:28:29
© дата внесення змiн: 11.11.2022 10:24:16
автор: Ivan Kushnir-Adeline
Вкажіть причину вашої скарги
|
