Спливає час, минають швидко дні,
Не віднайти нам їх, уже не повернути
І лиш миттєвості... Миттєвості одні,
Зринають в пам'яті, таке не позабути
Й лечу назад, вертаюся до них,
Через роки, крізь марива всіх нóчей
І вкотре бачу... Бачу немов сни,
Як сяють щастям, твої люба очі
Як ти ідеш.... До мене ти ідеш...
Як усміхаєшся ласкаво та чарівно,
І поглядом своїм до себе звеш,
І пригортаєшся так бережно і ніжно
А я тону... Тону в твоїх очах,
У океанах їх бездонної блакиті,
І гублю між надій десь, тихий страх
Сполохати любові тої миті
І задихаюся в цілунках, від бажання
З тобою бути... Мила, лиш з тобою,
А з серця лиються ручаями зізнання
І стриматись тепер, уже не можуть
І не мовчу, шепочу, не мовчу,
Шукаю слів потрібних заклинання,
І у признаннях, прошу... Ні, молю:
"Не покидай... Не йди від нас кохання"
Спливає час, минають швидко дні,
Не віднайти нам їх, уже не повернути
І лиш миттєвості... Миттєвості одні,
Зринають в пам'яті, таке не позабути...
ID:
798305
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.07.2018 09:03:39
© дата внесення змiн: 06.07.2018 09:07:07
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
