( За мотивами повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»)Минувши долі перепони,
Повз полонини, гори, річки,
Як голуб линув до голубки,
Вертавсь Іванко до Марічки.
Та не застав її живою,
Бо доля лихо жартувала
Марічку, смерть в свої тенета
В Іванка назавжди забрала.
Та вірить в це все, він не може,
Серденько на шматочки крає,
І в буйних хвилях водоспаду
Марічки тіло він шукає.
Шука, шука, та не знаходить
Минають ночі й дні ясні,
Може Іван знайти Марічку
У мареві, або у сні.
У сні являється до нього,
Та, що так вірно він кохає,
І жде її, як сонце влітку
Як взимку, весну він чекає.
І знов повторення, (як в казці),
І перші зустрічі й розлука
У сні це радість й сподівання,
А наяву без неї мука.
Насправді, сірих днів рутина
Івана душить і вбиває
Та як вернути знов кохану,
Ніхто не радить й сам не знає.
Чому ж на світі так буває
Любові справжньої немає,
А як навчиться хтось кохати, -
Коханню тому помирати?
Розлучить смерть, або людина,
Лишиться жить самому в світі
Навіщо ж мучитись, страждати,
Немов зимі в спекотнім літі?
Радості зірка засіяла
Від щастя, сліз потік полився
Бо образ любий і жаданий
У сні вже вкотре народився.
У сні живе він і до нині
У всіх, не в самого Івана
Усе там сонячно й привітно,
Де доленька його кохана.
Лишилось жити лише снами
У сні кохати й милуватись.
Забутись, й розтопитись в мріях,
Й ніколи більш не прокидатись.
2001 рік
Чому ж на світі так буває
Любові справжньої немає,
А як навчиться хтось кохати, -
Коханню тому помирати?У народній творчості дуже мало пісень про щасливе кохання.Саме нерозділене або нещасливе почуття спонукає митців писати ліричні твори (у тому числі й І.Франка)
Чому ж на світі так буває
