Земля і небо, гори, доли,
У вічний шлях ведуть стежки,
Перебрести б зрадливе море
І квітку рути віднайти.
Її зірвати б в північ темну,
Тільки пелюсточки ледь-ледь
Дихнуть на ту любов священну,
Що хтось Вкраїні принесе.
А хто? Питаю? Де той лицар,
Що гордо здійме правди меч?
Якому солодко не спиться?
Який за Україну вмре?
Прокинься! Лицарю! Ще рано
Тобі на “лаврахˮ почивать!
Дивись! Вкраїна вже конає
В зубах невігласів і зайд.
