Засяяли грайливі очі,
Рум’янець ніжний на щоках.
Ляльки в руках, банти у кісках,
Забави й ігри у думках.
Невпевненість, сором’язливість,
Скутість у діях й почуттях -
Така вона, тривожна юність,
Коли любов живе в серцях.
Шалена пристрасть і відвертість,
І жаром встелені вуста.
Солодка гіркота й смиренна впертість,
І вдача з перцем в неї - не проста.
Вона безстрашно захищає,
Міста, світи, держави.
Для неї мир – це головне,
Вона не хоче слави.
В її руках народжується колос,
І заколисуючи пагін, чи билину,
Дзвенить у серці милозвучний голос,
Про рідне поле й славну Україну.
ЇЇ покликання – це милосердя,
Вона лікує, пестить і зціляє.
Допомагає зберегти здоров’я,
Гармонією душу наповняє.
Шикарні шуби й лімузини,
Красиві зачіски, гламур.
Тендітна зверхність і нахабність,
Та біля серця в неї - мур.
Вона чарівна бізнес – леді,
Ділові зустрічі, наради,
Маркетинг – план, проекти вдалі,
І все життя – кар’єри ради.
Які ми різні і несхожі,
Та кожна з нас – це таємниця.
Хто б не була: дочка чи мати,
Кохана, подруга, сестриця.
Тож прихиліться на коліна,
Бо кожна з нас, - весна-царівна.
Це – жінка. Це – краса. Це – мрія.
Тендітна, мила і чарівна.
2008 р.
Гарно по жіночому. Чому Ви слово не сказали про нас, чоловіків. А я у віршах, про кохання, всігда про жінок не забуваю. Ми, чоловіки, без жінок помремо. Шануйте чоловіків.
Рада що ви завітали.....Цей вірш я писала-як пролог до концерту- на честь 8 березня.....за кадром чоловік-ведучий читав слова.... а на сцену по черзі виходили жінки (відповідно до образу)... коли всі вийшли і завмерли....на сцені з"являвся - ведучий...від свого імені читав останні куплети...і виконував пісню...А взагалі, чоловіків шаную-шаную...не забуваю ні на мить