Мені чомусь весь час здається,
Що радість десь загубилася у нас
Кохання не хоче з нами зустрічатись,
Повага відказалася від нас.
І як скажіть ми будемо сиротами жити
На нашій виснаженій землі,
Як будемо один з одним ми спілкуватись
Коли забули пісню солов’я
Забули все, нема нічого
Ні болю, ні ран, нема душі.
Неначе нас з воску зліпили
Неначе забули фарбу дати душі
А може й фарб у нас уже немає
Бо Бог відказується від нас
І пустота і краски сірі
І віск згорає і пливе.
А далі, що? О люди, люди.,,,
Як будемо жити далі на землі..
