|
https://www.youtube.com/watch?v=g4T0jbGSJ7o&feature=share
Мистецько-історичний фестиваль"УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕДЗВОНИ"
до Дня Соборності України.
Будинок Спілки письменників України
**
Один – проти всіх!...не варто?
Один – проти всіх!...чи сила?
Один – проти всіх!...на карту!
Життя на кону!...і – крила!
Вподобав зеро – і крапка.
І навіть із тигром битву –
Ти пˊєш це життя до краплі,
Несеш його, мов молитву!
А ві́три – свинцями дишуть
В обличчя вогнепотоком.
Один проти всіх – не грішно!
Страшніше, коли – ні кроку!
Страшніше – коли за спину!
Не варто, коли – у шпарку!
Коли, як тхорі – несила!
(Аби не псувати марку).
І поруч – найближчі встануть!
А правди – нема де діти!
І прадіди з нами стануть,
І будуть із нами – діти!
Один проти всіх – Вітрила!
Бо друзі – спина до спини!
Плече до плеча – це Сила!
Підтримай нас, Боже... милуй!
©Тетяна Прозорова
Скринька Пандори
І знову – бій!... і знову – біль...
Бійці, санбати і руїни...
Вогонь!іще...і знов – вогонь!
І все змішалося в цій прірві
На кінчиках твоїх долонь!
Безсонні ночі. Дні пророчі.
Гармати... Втрати... Автомати...
Я б – світ-за-очі, та не хочу –
У цій війні вже стільки втратив!
І знову – бій... і знову – біль!
...В шовках дрімають командори...
Прокиньсь, не сни! Хоч зазирни,
Що там, у скриньці тій Пандори!*
Адже тут гинуть – гинуть Діти,
Які не встигли ще й кохати!
Та треба ж щось уже зробити,
Щоб цій геє́ні раду дати!
І знову – бій!... – спина до спи́ни,
– Тримайся, брате, я прикрию!
Чому ж мовчиш ти, побратиме? –
Кричу у пеклі цім щосили!
...А він... заснув... лиш наостанок
Прошепотів якось непевно:
– Не дотягнув... дивись – світанок!
Пробач... що смерть така... даремна...
І... усміхнувсь, немов дитина...
– Ні! Друже, ми ж удвох з тобою!
А він – тремтить чомусь невпинно
У цій смертельній пісні бою!
Ні... це тремтять... мої... коліна...
А він – вже там, над головою,
Летить у царство всіх нетлінних
Й мене – не кличе за собою!!!
– Пробач...не встигну поховати...
Очі стулив, лишаю в лузі...
Ех... краще б згинуть від гармати,
Аніж в бою втрачати друзів!
І знову – бій... і знову – біль!
Четвертий рік горить земля
І стогне...між вогнених хвиль,
Розтерзана душа моя!
Розчахнуті довіра й доля!
Але, живі, живі вітрила!
У полумˊї – міцніє воля,
У єдності – гартуєм силу!
...Ми переможемо, я вірю!
На перехресті миру й болю
Цю скриньку хижої «Пандори»,
Ми замуруємо – ЛЮБОВˊЮ!
У серці ще живе надія,
Я – той... хто... вижив у цім бо́ю!
©Тетяна Прозорова
А ви-давно зiркам дивились ввiчi?
Сторiччя креативу i прогресу,
Сторiччя вiйн масштабiв надзвичайних,
І так прискоренi життя процеси,
Біжим...летим...а жити – не встигаєм.
Людина неспроможна жити двiчi,
I двiчi народитись неспроможна,
А ви давно – зiркам дивились ввiчi?
А сонця схід давно вітали кожен?
А Ви давно – босонiж в срiбних росах
Блукали, закохавшись донестями?
А чи давно – вербовi, ніжні, коси
До вуст своїх бентежно пригортали?
А соловейка пiснею в свiтаннi,
Коли ви тішили свої бажання?
Й, долаючи всi надможливi гранi,
Освiдчувались гаряче в коханні?
.. Доводиться стискати автомати,
Й комусь кріпити грошові папери,
Один на одного наводячи гармати,
І один одному слабкi псуючи нерви.
У кiберпросторi надовго поселились,
Доводячи життєві теореми,
У кабiнетах стійко засидiлись,
Вивчаючи слизькі шляхи системи.. .
А Ви – давно...? – І я - не пам'ятаю...
Життя ж – бiжить i не вертає цвiтом,
І... щось важливе в вирi цiм зникає,
Й миттєво якось виростають дiти...
А ви – давно...? Вирiшуйте, зважайте,
Якi шляхи iзнову обирати.
Давайте ж, просто – світ оцей любити!
I Україну збережем, давайте!
©Тетяна Прозорова
До Дня Соборності України 20 січня ц.р. у м. Києві,у Будинку письменника на Банковій, 2 відбувся 11й літературно-історичний фестиваль «Українські передзвони» Господарюють на ньому дві чарівні і сильні духом дівчини, дві Тетяни Tetiana Belimova з Тетяною Яровициною , дякую їм за організацію і просто,по –людськи... Тут немає випадкових людей...тому й атмосфера тепла і дружня..кожного тут чекали і хотіли чути... В цім домі зібрались ті, хто любить Україну і вірить в неї, занепокоєний її долею...власне,нашою долею, адже одне від іншого відділити неможливо. Тут всі всіх знають, як не в житті, то по думкам, віршам, мелодії серця... а з друзями зустрітися завжди добре. Не вистачить і життя, щоб сказати кожному з нас все, що на серці...Звучали по-справжньому палкі, хвилюючі душу твори. Україна жива й житиме, в своїх надзвичайних людях!
Чекали Юлю Качулу-замело дорогу. В якусь хвилину подумала: ось зараз відкриються двері і зайде Юля...і ...побачила її на сцені...добу довелося їй добиратись до нас з Криму ...інші імена не буду називати, нас справді багато, з усіх куточків України, "одноклубники" і не тільки... і всіх так приємно зустріти, друзі.
Весь час зі мною були найближчі Тетяна Мірошниченко з родиною та Інесса Доленик, з якою ми виїхали разом до столиці. Що сказати людям , які до найменших дрібниць підтримували мене й піклувались...просто вдячно, з теплом у серці промовчу....одне те, що тебе є кому зустріти і провести, є кому запитати, чи випила ти свої ліки-це дуже-дуже дорого ... Дякую Богові за все...вдячна друзям за Дружбу. Вірю в майутнє України.
*
ID:
775068
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.02.2018 12:39:48
© дата внесення змiн: 04.02.2018 12:39:48
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую , Вам щиро 
................
