Вокзали пахнуть болем і печаллю
Окроплені сльозами з всіх сторін
Жінка стоїть. А під її вуаллю
Я чую шепіт... Він поїхав
Він...
Може її скалічив і покинув
А може зрадив на м'якенькім ліжку
Не знаю я. А шепіт й далі линув
Що їй любов поставила підніжку
Вона любила палко й до нестями
Писала вірші й приносила каву
Він був для неї небом і піснями
Допоки не поїхав у Полтаву
А там жила його дочка й дружина
Про них мовчав. Так пристрасно кохався
... Жінка замовкла. Й лиш одна сльозина
Сказала те що він все ж їй зізнався
Розбилось серце на дрібні частинки
Блукає містом вся як темна ніч
Немов зима в руках несе сніжинки
Ліпить любов та й вкидує у піч
Її коханий більш не повертався
Змінив сімкарту й зник з життя навіки
Вона ж хотіла щоб прийшов й зостався
На жаль кохання не вбивають ліки
Вокзали пахнуть болем і печаллю
Окроплені сльозами з всіх сторін
Жінка стоїть. А під її вуаллю
Я чую шепіт... Він поїхав
Він...