Якось влітку та й поїхав Грицько до Берліну,
До дядечка, до Йогана, у чужу країну.
На вокзалі ранесенько дядько зустрічає,
Й прямісінько на квартиру його забирає.
Зголоднів Грицько так дуже, про їжу гадає,
Апетит у нього вовчий, хто цього не знає.
І питається Сабіна, тітонька Грицька,
Яку каву буде пити, чи без молока.
І дає йому до кави канапку маленьку
Й" Guten Appetit" бажає, Грицику, серденько!
Тобі тих канапок треба хоч би десять сперти
Аби голод вгамувати і аби не вмерти.
І тут тітонька Сабіна мовить до Грицька:
"Wir zur Arbeit, du , Grigorij, erhole ein bißchen,
Sieh fern, schlafe, was willst Kätzchen!"
Й пішли собі на роботу- пунктуальні німці.
Якби в них ще й ся повчили наші українці!
От сидить Грицько, дрімає, в животі буркоче,
Нічим йому зайнятися, бо він їсти хоче.
Вийшов собі на подвір'я, в кафе би піти.
І скрізь чує чужу мову, де ж кафе знайти?!
Але бачить, що навпроти за столами люди,
Сидять собі, щось їдять і шваркотять дуже.
От і добре, поїм собі, хай тітонька знає,
Що і я вже не голодний, хай си не гадає!
Лиш заходить у кафе, скрайчику сідає,
Як до нього офіціант зразу ж підбігає.
Усміхається до нього й мовить йому -"Tag!"
А Грицько собі подумав:"Бач, який чудак!
Я йому нічо не кажу, ні слова, ні пів,
А він мені по-вкраїнськи та й заговорив!"
-Was wünschen Sie, Herr ?- питає й меню подає,
А Грицько нічо не знає й пальцем двічі тикає.
Через декілька хвилин вже несуть Грицькові
На тарілці- справжнє сало і, напевно, молоко чи йогурт фруктовий.
І не радий вже Грицько та й цьому заказу,
Але ж бо голодний був, то з'їв все відразу.
І як стало у Грицька в животі бурчати,
То не знав він ,як забігти до дядька до хати.
Як прийшли з роботи дядько і тітка Сабіна -
Грицька навіть не впізнати, бідна ти дитина!
Тільки й мовити зумів:"Мову треба вчити,
Щоби знати ,як в кафе німецьке ходити!"