Глибинні цілунки п’ють сором, несмілість,
І пристрасть-володарка прийде у ніч.
А руки-лебідки загорнуть у ніжність,
Теплом приласкають у мареві свіч.
Тіла, наче карта, там дух мореплавців,
Де кожен вивчає моря, острівки,
Мов мандри всесвітні для двох виконавців,
В ширяннях вогненних торкнуть язички...
І кожний той доторк неспито-таємний,
В цілунках: від ліктя до п’яток і пліч...
Такий неповторний, до млості приємний...
У згарищах зникне буття протиріч. 2014