|
Неволя загартована в думках,
Ти ніби і не в’язень, Та все ж невільник.
Поваги статус у чужих словах,
Вже полум’я виривається з печі, - Погас світильник.
Столи для чужеземних страв,
-Людські серця, Та їх глибокі думи.
Момент цей істини давно настав
Спожить подане, Або ж розкидати усюди.
Тобі розкажуть : "- ти патріот!"
Ти помовчи всього лиш, Подумай мовчки.
Не вздумай відкривати рот,
Тобі лиш досить, - носити вишиті сорочки!
Тобі покажуть ворожий стан,
На кого злитись, І гасло скажуть.
В душі не заліковуючи ран,
Добавлять стогін, Ярмом важким поляжуть.
Для чого думати про власне,
Свої проблеми, Та не скошені поля?
Для чого думати, - не красти
Щось збудувать, У чому є мораль, краса?
Та скільки ж будете томити,
Цей бідний люд, Злобою без каяття?
Їм треба світло віри показати,
Що є молитва, За наше спільне майбуття.
Народу на сніданок обіцянки,
В обід все те ж, На вечір ранішній ковток.
Коли ж побачать всі веселку,
Почують спів, Не жалібних, розпутають моток?
Бажають, хочуть але не вміють, -
Втирать сльозу, підтримать словом.
Жадобою багатства володіють,
Говорять переконливим, Та хитрим тоном.
Як яд пронизує всі вени,
Заглушує тверезість, Сповільнює сердечний стук.
Так у простих людей країни,
Забрали спокій, Завдали мук.
Якщо колись проснуться від отрути,
Заглянуть в дім, та істини візьмуть свічник.
Тоді розкусять той характер лютий,
Закінчать кривду, Та викинуть її в смітник…
Повернеться душа до храму,
Гарячої молитви, Сповниться вона.
І не в останнє обнімуть діти маму,
Сади заквітнуть, Ще миром сповниться земля.
О, воля! Ти легко не даєшся,
Терпіння не мале, Жага життя…
У порівнянні, з часом пізнаєшся,
А поки хай горить, Надії невгасимої свіча.
ID:
727082
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 03.04.2017 14:48:06
© дата внесення змiн: 03.04.2017 14:53:39
автор: Олександр Кушнерук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ідея твору мені імпонує.
