Не просто тінь вони лишили на дорозі,
Світло їх душ відчули міліони.
Танцюючи у парках й на перонах,
Вони збирали цілі стадіони.
В них за вікном завжди цвіли сади,
Хай навіть зимно і морози люті.
Теплом їх душі назавжди спокуті,
Блакитні очі дивні й не забуті.
Тендітно й ніжно бавились вуста,
Плекали клітки тіла міліметри.
Злітали й падали коли в руці рука,
Кохались палко навіть в єкспоцентрах.
На світі більш нема таких як він,
Ніхто не знайде цю тендітну квітку.
Вона наївна мила і смішна,
Любила бавитись і брати його щітку.
І навіть після тисячі ночей,
І після сотні тисячей освідчень.
Не згасне вогник їхніх почуттів,
Додасть ще рік наступний кожен січень.
