|
Дитину мати пригорнула,
До грудей сповнених життя,
Тихенько пісню розпочала,
Співати про своє буття.
Мій милий сину, плід кохання,
Моя ти радість та любов,
Єдине в мене є бажання,
Щоб був щасливий ти, здоров.
Не вберегла я твого тата,
Бо була вітренна, дурна,
Поводила себе пихато,
Та зараз пізно, вже сама.
Пробач мій сину, мій маленький,
Така вже доля є твоя,
Ти будеш міцний та гарненький,
Як твій татусь, любов моя.
Його я щиро покохала,
Хоч був звичайним ковалем,
Весілля, ноги «омивала»,
Хотіла завжди бути з ним.
Але почались дні звичайні,
Та грошей в обмаль як завжди.
До мене красень став чіплятись,
Він чорноокий був жидин.
Його батьки – купці заможні,
Палац свій мали, батраків.
Мені це все пропонував він,
Якщо б залишилась я з ним.
Не встояло перед спокусой,
Дівча тендітне молоде,
Тоді лише хотіла слухать,
Я про майбутнє золоте.
Коли тікала вже під серцем,
Тебе носила сину мій,
Та через місяць мене кинув,
Заможний красень молодий.
Лише тоді я зрозуміла,
Кохала батька я твого,
Мені хотілось повернутись,
Та не знайти було його.
Поїхав він на Запоріжжя,
Став знаним воєм - козаком,
Шукав скрізь смерті він у битвах,
Але нічого не знайшов.
Його злякалась смерть кістлява,
Бо не боявся він її.
Тому що втратив він кохання,
Без нього чорні були дні.
Молила Бога я пробачить,
Мене за зраду та ганьбу,
Та чоловіка б раз побачить,
А після цього хоч в труну.
Я б йому ноги цілувала,
Слізьми б омила кожен слід.
Себе б за зраду проклинала,
Лише б ступив він на поріг.
Вернись козак мій, моє щастя,
За ради неба ти пробач.
Хоча б про сина ти дізнайся,
Тихенько серденько не плач.
Мій милий сину , плід кохання,
Пробач ти матір за любов.
Єдине в мене є бажання,
Побачить твого батька знов!
ID:
684193
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 17.08.2016 10:56:51
© дата внесення змiн: 17.08.2016 10:56:51
автор: Валерій Лощицький
Вкажіть причину вашої скарги
|
