А на тій стороні,на чужому подвірї
І трава зеленіша,і густіший садок
Та й гуска всусіда в білішому пірї
І глибша криниця і ширший куток
І пес у них кращий, скажений – аж страх!
Кабанчик ганяє,не менше – центнер,
І вікна побільші,і вищий в них дах!
І донька стрункіша, і син комбайнер.
Заздрив сусіду,бо в мене не так.
Попрохався пожити у нього хоч день
Хотів подивитись,що ж це він за мастак
А я такий собі ледар чи пень.
Пішов подивитисьна їхній врожай
Та сад хочвеликий, а ягід – катма…
А воронів чорних повний розмай,
І хліб їх кисліший, й непрозора вода…
Ліг я в них спати,не ліжко- а трон!
А пес тойпризлющий гарчав за вікном,
(Ох, де ж мій песик ласкавий Барон)
Та й так не забувся мирним я сном.
Пішов я додому, сів на рідний поріг
І пес мій прибіг, вмостивсь біля ніг…
І тут мені думка сяйнула проста:
Де прозора криниця, там холодна вода…