З приводу несталого поетичного розміру прошу не турбувати)
Цілуй, обіймай, віддавася,
Тони в еліксирі кохання,
Просочуйся, розчиняйся...
Не вперше, а... Наче востаннє.
Жмакай простирадла пальцями,
Прокушуй до крові губи...
І перса - двома зухвальцями...
І стогін приглушений - Любий...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Щаслива... Знеможена... Тихо...
***
Прокушені губи до крові,
Товчуть в маківару* сейкени**
І плями... Такі пурпурові,
І в'ються гадюки-вени.
І... Краплі...Випалюють очі,
П'янке пульсування артерій,
На зламі доби,опівнОчі
І з придихом - йоко-гері***...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Самотній... Розчавлений... Тихо...
*Маківара - тренажер в карате-до для відпрацювання ударів.
**Сейкен - удар кулаком в карате-до.
***Йоко-гері - бічний удар ногою в карате-до.
Зробив комплімент, а Ви ще й образилися Більше не робитиму компліментів...
One of many... відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я??? Образився???))))) Юначе, якби я образився, то ми не розмовляли б тут)))Жартую) Не образився я зовсім і Ви не ображайтесь. Просто одна...Моя знайома, ду-у-у-уже гарна ( у всіх сенсах) і ду-у-у-уже освічена та розумна людина відучила мене вживати термін "вірш". Краще - поезія чи твір) так що - без образ