В парку сидиш і тисячі думок,
Проходять поряд тисячу облич
А в них ти бачиш?..
Пустоту і блиск наживи
О, Боже, люди!?
Що стряслося з нами?
Чому змінили ми любов на звичайнісіньку забаву?
Куди те ділось, що було недавно
Куди поділись лицарі й принцеси?
На зміну ним прийшли,
Аж соромно казати
Прийшли наманикюрині "мужчини"
Й жінки міцніші за скалу,
Де ділось те що ми недавно поважали?!?!?!?!?!?!
Пропало все......
і що уж тут казати,.. Загинем й ми...
ТА ПРИЙДУТЬ інші
і змінять все, але цього ми не побачим.