Писати важко в час війни й печалі,
Не в’яжуться чогось ясні думки,
Бо тягнуться безмежні магістралі
Зі сліз і крові, й так уже роки…
Виношується мрія про майбутнє,
Зігріта, наче, страусом яйце…
Минає час, хоронить незабутнє
У безвість, хоч і пишуть всі про це…
Живемо нині в часі доленоснім –
Історія – руками й на очах…
Дай, Боже, в цьому році високоснім
Зміцнити Край і зупинити крах.
Дай, Боже, зупинити ріки крові
І вмити Україну від брехні!
Щоб всі були щасливі і здорові!
Щоб геть пішли усі ненависні!
31березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
