|
Дзвінкі, співучі солов"ї
Лишають в холодах краї,
Де будували свої гнізда,
Летять , де тепло, з сіл і міста...
А ми сумуєм за тим птахом,
Щоб не замерз в дорозі часом,
У морі аби не втопився,
Об скелю щоби не розбився...
І довелось якось мені
Бувать в краях, де солов"ї
Перебувать летять морози
А вбачивши, скотились сльози...
Так ось де ти, співучий пташе,
Міняєш на чуже- все наше !
Мабуть, з гніздечка- вже руїна...
Але і тут - твоя країна ...
Так само тут співаєш дзвінко,
Земля не пахне хоч барвінком,
Хоч і не орють тут городи
Цивілізовані народи
Твоє життя - не запроданство
І не потрібне громадянство,
Літати мусиш - це не мода,
Потурбувалась так природа
І що тобі до того , пташе,
Чи не всерівно- "ваше "- " наше ",
Тобі б співати та плодитись,
Для цього варто вже вродитись...
Інакше, мабуть, про людину,
Що лишить друзів і родину...
Міняти місце двічі в рік,
Втомився б, мабуть, чоловік,
Тому, як їдуть,- то на роки,
Аби минути всі мороки...
Та гублять, часом, так багато,
Придбавши вимріяний"статок"
Що там казати про пташину,
Подумать треба про людину,-
Створіння -Божі та природні
І мислить вище - вже не годні...
А ви, мужі, - такі високі,
Ще вищі за стрункі осоки,
Створивши, як Найвищу Раду,
Дали собі й найближчим раду
Які ж бо бідні солов"ї,
Кидають "ті" і "ті" краї,
Бо не додумались до Ради,
Так і літають без поради
А ти, мій добрий, вірний друже,
Казати мусиш, що байдуже,
Бо, як сказати схочеш все,
Напевно, серце розірве
ID:
639726
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 30.01.2016 01:20:26
© дата внесення змiн: 30.01.2016 01:24:01
автор: Надія Карплюк-Залєсова
Вкажіть причину вашої скарги
|
Крається серце 
