Чи ти чуєш сама
Себе?
Ті слова, що виходять із тебе
Виймають з мене все живе.
Якби хтось зупинив нас тоді,
Підказав куди йти,
Ми б пішли, ми б змогли,
Ми б пройшли, ми б дійшли.
Звідки в тебе увесь
Той гнів?
Де могла ти ховати його?
Не кажи, шо то я так навчив.
Підніми телефон, ні, зажди...
Це мене. Я пішов - не чекай.
Не питай - я не знаю куди,
Не питай.
Дощ умиє і вкаже на правду,
Що схована глибоко,
Мовою твоїх очей,
В печалі майбутніх ночей
Чи ти віриш сама
Собі?
Як так вийшло, що я не помітив
Тих змін, що відбулись в тобі?
Де й куди я звернув не в той бік?
Ні, не треба - не відповідай...
Я не знаю, як бути, також.
Не питай.
Де кінець, там початок нової
Сторінки в історії.
З сотнями сірих людей,
Але вже без твоїх очей
