На перехресті зим і весен,
На рубежі снігів й дощів,
Чекав юнак любов небесну,
Яку зустріти так хотів.
І в день, і в ніч трудив він очі,
Не знав покою, ані сну –
Чекав з дороги стать дівочу,
Але зустрів лише весну.
Вона пройшла повз нього тихо
І далі понесла життя.
А він стояв, так тяжко дихав,
Дивився в світ, мов в небуття…
Весна пройшла. Вже небо плаче,
Вже день із ніччю огорнувсь.
Чого чекаєш тут, юначе?
Ти знов з коханням розминувсь.