А скільки слів залишилось вмирати...
Тобі їх дали люди, щоб зберіг;
Довірили, сказали нікому не давати,
А ти чиюсь довіру викинув на двір...
А на дворі всякий перехожий
Об чуже слово чобіт витирав...
Воно й на себе вже не схоже,
А кажуть ще, що слово не вмира...
Це щире слово було дароване тобі,
Ти ж плюнув ним на стежку.
Чиюсь душу, втілену у нім,
Віддав іншим наче цікаву книжку.
Ти слово викинув, віддане тобі...
І довіряй після такого людям....
Зберігати таємниці вміють не усі,
Ці люди, мабуть, караються духовним правосуддям...
08.06.15
