Вона хотіла бути його п'янкою квіткою -
чарівною трояндою серед ромашок,
пелюстками торкатись як взимку, так влітку,
пробирати тіло усе до мурашок.
Вона хотіла бути його маленькою кішкою,
щоночі муркотіти ніжно на вушко,
клубочком вмоститись біля нього на ліжку
і ділити на двох одну подушку.
Вона хотіла бути його улюбленою піснею,
полонити серце своїми мінорами,
до себе пригорнути нотами тісно
і звучати магічним повтором.
Вона хотіла бути його найяскравішою зіркою -
першою й останньою на вечірньому небі,
здійснити бажання, коли раптом так гірко
засумнівається, що він її потреба.
Вона хотіла бути його земною планетою,
неймовірною Венерою - богинею кохання,
весняної ночі радіти рідному силуету
і обійняти так міцно, ніби востаннє.
Вона хотіла бути його літнім сонцем
зігрівати зАвжди холодні долоні,
кожного ранку усміхатись крізь віконце
і лоскотати промінням його у скроні.
Вона хотіла бути його бурхливим морем,
хвилюватись за кожну частину душі й тіла,
хвилями змивати навіть найменше горе,
подарувати йому чаїні крила.
Вона хотіла бути його цілим всесвітом,
його восьмим кольором, восьмим чудом,
здійсненною мрією, тріумфальним злетом,
серцем відчувати, що єдиною є і буде.
Вона хотіла бути єдиною.
Вона хотіла бути.
Вона хотіла.
Вона... так і залишилась одна.
Вочевидь надто багато хотіла,
не відчувши чого ж хотів він.
