Вони діляться черствим хлібом
з бідною малечею.
Вони кажуть, що, не маючи нічого,
ділитись треба навіть порожнечею.
У порожнечі навіть більше ваги й любові,
аніж у наявності чогось.
За відсутності речей
вільніше б усім жилось.
Вони стискають в долонях
сонце і вітер.
У їхніх серцях сплять
заплакані діти.
Вони ж упевнені, що тільки серцебиття
відкриває дітям очі,
дає їм ковдру й молоко
в холодні ночі.
Вони знають, що віра – єдине,
що завжди треба мати.
Віра – єдине, що гріє
їхні стигмати.
У них в серцях автомати. Гарячі кулі
в їхній мові.
На тобі ніколи не застигне
краплина їхньої крові.
Вони в глибоких озерах ловлять
солону рибу.
Вони на смак розрізняють
істину й хибу.
Подай їм руку – і вони поведуть
у безмежжя,
збираючи твоє каміння
в дорозі над узбережжям.
