Вийшла з моря тітка-квітка,
справжнісінька одеситка.
Стегна повні, груди пишні,
кілограми, явно лишні.
Та вона не комплексує,
на пісочку щось малює.
Горда, плавна, як лебідка,
справжнісінька одеситка.
Біля неї дядько гарний,
«експонатик антикварний».
Не говорить, а стрекоче,
видно дуже грошей хоче.
Мову веде про рахунок,
що не слово – поцілунок.
Та не взяв він на замітку:
«Не розвести одеситку!».
«В казино ти щось крутив
і всі гроші просадив?
Як тебе попутав чорт,
йди вантажником у порт».
Він від відчаю у крик,
де й подівся блиск і шик.
Вона ж дама є поважна,
тому слухала уважно.
Та ляпасом пригостила,
ще й водою остудила.
Вмить замовк, на лобі – мітка,
справжнісінька одеситка.
