Повісами і лінтяями були таланти всіх часів
І випадки з ними траплялись, які ніхто б і не схотів.
Так, й наш герой талантом снив, в свій час і на виду
Весело, кажуть люди, жив, а майстром був не будь-якимсь.
Якось, напившись до нестями, заснув в барделі він
Дівки - професії старої і кошельок при нім.
А сон наснивсь – як дивина, чарівний і смішний,
Неначе став він королем, а лик його - дурний.
В прекраснім замку золотім зажив він без турбот
І клали все смачне йому прямісінько у рот.
Цілими днями, на проліт, досхочу веселивсь,
Аж ось один раз королю жахливий сон наснивсь.
Сниться йому що цар-сусід військо своє зібрав
І віроломно з-за спини на нього враз напав.
У битві тяжкій і страшній зійшлись вони удвох
Й немов у поєдинку цьому король навік поліг.
І грізний цар став цар’ювать у стороні його
По-свому став він заправлять і знищувать добро.
А король, ставши перед Богом, отвіт Йому держав
Немов, сам Бог йому тепер болюче докоряв.
Казав:«Королю, ти лінтяй, гуляка і пияк
Й довів до цього королівство , що сталось зараз так.
Тобі то що, ти вже потойбіч, а бідний люд терпить
Тож нехай вічно ця душа - мучиться і болить!».
Задумався над цим король і пробудився вмить
Лиш наш герой в бруднім барделі солодко дальше спить…
А пробудившись, став король свиту усю ззивать
І, стукнувши він люто жезлом, почав на всіх кричать.
Накази видав, напрочуд, достойні і грізні,
Що дивувалися цьому кругом всі королі.
По правді все робити став, поправив всі діла
І розцвіла, як пишний сад, прекрасна сторона.
Радів король, і наш герой сміятись в сні почав
Вже й усвідомив , що це сон,але очей не розкривав:
Хотів продовжити цей лет й лишитись в цьому сні,
Але закінчувать куплет потрібно вже й мені.
Герой ліниво потягнувсь, повіки вмить підняв,
Величним поглядом провів, мов був ще королем.
Потім, діставши золотий на стіл його поклав
І граціозно, як король, додому він подавсь.
Тож з часу того гомонять – герой наш став другим;
Він пильно взявся за роботу й до церкви зачастив.
Став жити кажуть,як король – в достатку і теплі
Женився він і діточки родилися в сім’ї.
Довго прожив герой ще наш, славу собі здобув
Й до нині кажуть , добрим майстром – в свій час герой наш був.
А в цьому, друже, є мораль така:
Не можна рахувати вже пропащим - пияка.
13.12.1995р.
ID:
587028
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.06.2015 22:07:37
© дата внесення змiн: 12.06.2015 22:07:37
автор: Мацик
Вкажіть причину вашої скарги
|
