|
Аглая сиділа за неприбраним столом насамоті зі своїми думками. Старенькі батьки за вечерею поздоровили її з днем народження, після чого, захмеліла від чарки солодкого кагору мати покинула святковий стіл та лягла в ліжко. Доки Аглая була на роботі, вона цілий день крутилася біля плити: старанно розбирала відварене для холодцю м`ясо, крутила голубці та готувала начиння для пиріжків.
Батько з дочкою випили ще по чарці, після чого Аглаї довелося випроваджувати старого із-за стола, щоб не дійшло до сварки. Знала, що незабаром наступить той рубікон, через якого батько самостійно вже не переступить. І тоді почнеться:
- І гарна ти в мене, доню, і розумна, і повагу заслужила на роботі - по імені та по-батькові люди називають, та все ж щось, мабуть, робиш не так... От сьогодні вже сорок виповнилось, а чоловіка не маєш, діточками не обзавелася...
Перше речення Аглая знала дослівно і промовляла в думках з батьковою ж інтонацією. Останнє вже додала від себе - бо ж тільки сьогодні їй стукнуло сорок. Словами "гарна ти в мене"- жінка не дуже спокушалася, бо хоч і часто роздивляла себе в люстерку, була з собою відвертою. Нічого особливого. Струнка, що правда та ноги красиві. Але ж не дарма її співробітниця, добренько випивша за обідом, влаштованим на роботі на честь її ювілею, ненароком залишила непідконтрольним свого язика та видала на-гора зроблений самою ж висновок:
- Оце якщо побачите перед собою на вулиці дівчину з гарними ногами, - на обличчя вже дивитися не варто - повна невідповідність...
Сказане було не зовсім доречним і хоча в загальному гамі за столом - не факт, що ті слова були почутими та Аглая їх уловила і сприйняла на свою адресу. Вона сама собі придумала і це ім`я - Аглая, накинувши одного разу перед дзеркалом на плечі пухову шаль, подаровану колись матір`ю. Шаль була добротною та якісною, але краси жінці не додавала. В ній вона виглядала, як пересічна провінціальна молодичка. Насправді батьки її назвали Ангеліною, але віддзеркаленню більше пасувало - Аглая.
Аглая-Ангеліна підсунула до себе вазочку з шоколадними цукерками, не кваплячись розгортала фантики і уважно роздивлялася яскраві кольорові обгортки. Гарне життя в її уяві було схоже на ці різнобарвні папірці: веселе, в достатку, з шафою, заповненою фірмовою одежею, дорогим взуттям та комодом з престижною косметикою. В реальності мала недорогий, хоч і оригінальний (принаймні так їй здавалося) гардероб, дякуючи собі ж любій. Мала хист до рукоділля, то ж могла зліпити, як зізнавалася, із нічого щось.
Чаклуючи на дозвіллі над шматками тканини та хутра, збоку Аглая нагадувала Елочку-людоїдку, героїню Ільфа та Петрова. Але за нею не було кому спостерігати, а результатом всі були завжди здивовані.
Мрії про шафу з роками почали розвіюватися. Чого найбільше їй тепер хотілося,то це окремої квартирки, нехай навіть маленької однокімнатної, щоб без батьків за стіною. Хіба ж вони не розуміють, що із-за того, що забарилася вона в їх дореволюційному будиночку у старому районі міста, і не склалася її жіноча доля?
Пильнували все життя за нею, не помічаючи, що вже далеко не дівчинка їх донька. Має право на самостійне життя та особисту думку. Та чи то за інерцією, чи до цих пір боялися, щоб дитину в пелині не принесла, стежили за кожним її кроком. То чашку не помила, то подвір`я не підмела,то не те сказала, то не так зробила, то не того хлопця вибрала... А роки ж летять, не стоять на місці! А хочеться ж щоб поруч милий був! І, що там казати - не лише для того, щоб цвяха в стіну забити. Від природи нікуди не дінешся. Іноді так хочеться мати під рукою чоловіка. Хоч якого - хай не високого та стрункого, нехай непоказного, лише щоб надійного та не п`яничку. Куди там вона з ним буде ходити? Кому показувати і навіщо? Всі її подруги повискакували заміж вчасно і саме такі настанови чує вона щоразу при зустрічі з ними.
Місто їх - не велике, такі люди, як Аглая, на видноті. Бувало траплялися на роботі достойні кавалери, та частіш за все або одружені, що їм не заважало заводити на стороні шури-мури, або ж розлучені. А ці, зазвичай, бажали знайти собі пару з житлом. Бо, як справжні чоловіки, свої квадратні метри залишили на користь колишньої родини. Якби ж вона мала хоча б кімнату в гуртожитку - самітньою не залишилась би. Знала достовірно, що у відрядження навіть дехто з керівництва не проти з собою взяти саме її,Ангеліну Вікторівну. І не лише, як кваліфікованого фахівця, але як і душевну та компанійську жінку.
Колись була нагода отримати куток у гуртожитку, та мати - в сльози:
- Це що ж люди скажуть? Що з батьками не вжилася? Ганьба яка! От отримаєш колись окрему квартиру, тоді й переїдеш з батьківської хати, а то наче бездомна - в гуртожиток зібралася!
Перервавши невеселі спогади, Аглая радо схаменулася. Годі! З завтрашнього дня все в її житті зміниться. Ледь стримувала себе за столом, щоб не зізнатися батькам та не наврочити собі. Отримала сьогодні найкращий в своєму житті подарунок до дня народження - ордер на квартиру в малосімейці. Цілих двадцять шість квадратів з балконом на п`ятому поверсі дев`ятиповерхівки. Керівник установи відразу ж підписав заяву на тижневу відпустку в рахунок чергової для облаштування житла.
Аглая довго ще не могла заснути. Наранок вирішила повідомити домашнім про службове відрядження, а сама з необхідними речами зібралася майнути на інший бік міста в новий мікрорайон. Добре, що встигла до кінця дня зняти з рахунку гроші на меблі та телевізор - все в її квартирі буде новеньке, як і майбутнє життя. А потім вже зробить рідним сюрприз, запросивши їх на гостину.
Весь тиждень Аглая не виходила з дому. Не кваплячись розставляла куплені речі, милувалася краєвидами з балкона, час від часу вмикала телевізор та лягала на диван, закинувши на м`яку спинку ноги. Поруч з собою ставила на журнальний столик велику кришталеву таріль повну шоколадних цукерок. З насолодою, розгортала блискучі строкаті фантики, скручувала їх в кульки і з не меншою насолодою стріляла ними в куток кімнати. Ось вона - довгоочікувана свобода! Життя - тільки починається!
16.02.2015
ID:
560263
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.02.2015 22:45:30
© дата внесення змiн: 16.02.2015 22:45:30
автор: Галина_Литовченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
