А хiба не ти та людина, через яку в тебе нiчого не виходить?
Наше існування
більше не храм,
все святе в нас
піддалось вітрам.
Те що любим
не цiним.
Стали на стiльки злi,
що з поганими вчинками
займаємось iнтимом.
У бiдах звинувачуємо
тих людей, які нас
навiть не знають.
Або маму,кажучи
"ти не там мене народила"
забуваючи як вона
ночами плакала.
А насправдi винен
той,
хто дивиться на
тебе з дзеркала.
