Петрик загубив кота,
Це справжнісінька біда,
Вірний друг не просто кіт,
Разом лазили на пліт.
Вдвох сметану куштували,
Вони геть не нудьгували,
Плакав Петрик цілу ніч,
Як заглянув він на піч.
А там зрадник спить тихенько,
Розбудив його швиденько,
«Годі, Мурчику, вже спати,
Не дам навіть подрімати.
Спершу зробим фіззарядку,
Та поснідаємо зранку,
А тоді гайда на двір,
Буде весело, повір!»
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/964-propav-kit.html
Це про мене. Сестра розказувала, ( а вона старша за мене на 13 років) що одного разу десь наш кіт забіг і його не було близько тижня! Ох, у мене горя було! Плакав, наче хтось з родини помер!
Антоніна Грицаюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00