Рокзажи мені свою молитву.
Розкажи, що наші діти не знатимуть,
Кого більше любити -
Маму чи тата.
Скільки простору буде в наших кімнатах,
Скільки свтіла у наших душах.
Як ти любиш достиглі груші
І не вип'єш холодного чаю.
Як уміщуєш на плечах
Будь-яке горе.
Розкажи про затишок дому,
Який ми збудуємо самі
І про щастя,
Яке назавжди збережем.
Під сонцем чи під дощем,
Як ми знайдем вустами -
Як пташки клювами -
Лебедину вірність.
Розкажи, що найбільше любиш,
Коли я мовчанням поринаю в тебе,
Огортаю тебе поглядами
І токраюся словами.
Розкажи, чому згорнений щем
Терпкий, як кава,
Яку ти мені приносиш у ліжко.
Розкажи про книжку
Нашої долі.
Розкажи, скільки в тобі болю,
Скільки у тобі любові.
Розкажи, як майже казково
Я свічуся поруч з тобою.
Розкажи про зорі.
Про море, яке досягало нас,
Про небо, яке спадає на нас покривалом.
Розкажи як мало потрібно нам,
Коли ми проростаєм
Квітами
У груди.
Розкажи, як колись у грудні
У нас буде спільна ялинка,
Розкажи, чому кожна хвилинка
Не може тривати вічність.
Чому ми не сплітаємось віттям -
Проростками вічного дуба.
Розкажи, що кохання - згуба,
А потім, в своїй молитві
Згадай, як ти мене любиш
І як я
Безмежно
У тебе
Закохана...
