Хочу тебе,серце,завжди поряд,
Щов ти рахувала небесні зірки...
А я кожен подих і погляд,
Передчував на відстані руки,
Бо ти як єгипетський сфінкс-
вплітаєш у волосся міфи,
І топиш мене в безмірі казок.
Ти білі голуби і дивогрифи,
В тобі зійшлись Фелінні і Хічхок!
Хочу тебе у кожній хвилі свого буття,
Воно без тебе марне і порожнє...
Та я лише гість у дверях цього життя:
Випадковий сумний подорожній
І мої будні,немов заповільнена міна,
Незбагненний абсурдний процес,
Пишу твоє ім*я на будинкових стінах
Допоки живий і допоки не щез!
Як добре що ти є -мій незворушномудрий Будда,
Хапаєш у жмені небесні квітки,
А я дивлюсь на тебе,як древні на птаху Гаруду,
Як сонце осіннє на плесо ріки!
*Гаруда-велика схожа на птаха міфічна істота в індуїстській та буддистській міфології. Зокрема, в індуїзмі істота є другорядним божеством та ваханою (верховою твариною) Вішну. Їй присвячено кілька літературних творів, зокрема пурана — Ґаруда-Пурана і упанішада — Ґаруда-Упанішад, вона часто згадується у Махабхараті. В буддизмі Ґаруди вважаються розумними істотами, вони мають навіть свої міста і розвинуте суспільство.
Красива, тепла лірика! 
спасибі
