Цілу нічку аж до ранку,
Малював мороз на ґанку
Сніжно-білу вишиванку.
Подружився з вітром дужим,
До пейзажів небайдужим:
— Працю швидко надолужим!
Нумо, друже, малювати,
Всіх на світі дивувати —
Закуємо зиму в лати!
Розгорнули свої клунки,
Розпечатали пакунки,
Пензлики і обладунки...
Та історія — гіркава,
Бо недовго йшла забава,
Що здавалась величава..
Посварилися в напрузі,
Стали ворогами друзі,
Вітер зникнув десь у лузі.
Ось і сонечко розквітло,
Усміхнулося привітно
І довкола стало світло.
Враз відлига завітала,
Візерунки позмивала
І мороз ущент прогнала.
Не сварились наші б друзі —
Не здолати б їх подрузі:
Ні у радощах, ні в тузі.
В дружбі — наша міць і сила,
Дружба нам дарує крила,
Підіймає на вітрилах!
Тож навчімось дорожити,
Поступатись, а не злити
І з любов’ю в мирі жити!
Чудово, Ланочко! 
Дякую, сонечко! 
