Історію про маленьких пташенят, яких захищали
на Луганському аеродромі,
розповідав учора 19 - річний Артем.
Зараз Артем лікується у Чернівецькому госпіталі
після поранень та контузії.
Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.
Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
Про десант що летить над землею кульбабковим пухом.
Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.
Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
І як вправно батьки добували комах в резеді,
І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.
Ті маленькі птахи викликали у них співчуття
За бажання одне – в українському небі співати.
Поклялися тоді зберігати невинні життя,
І ні кроку назад із позиції не відступати.
Пригадають і час, як ставали птахи на крило,
Щоб летіти у вирій, аби повернутись весною.
Як прощалися з ними, і зморшки орали чоло,
Бо не кожен дожив, щоб махнути услід їм рукою.
Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
І коли в небесах зарум"яниться сонячний промінь,
Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
І попадають зорі героям загиблим у спомин.
04.11.2014р.
Вибирайте...У мене вони на всі смаки,- від найкислішої громадянської поезії до найгарячіших віршів про головне... Звідки взявся такий?.. Читайте мою прозу ЖИТТЯ ( якщо наснаги вистачить)...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наташ, прости, не могу подобрать слова, это то, о чем болит душа который месяц
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Света, видела бы ты, как я рыдала на груди у Артема, мальчика, который рассказал мне эту историю.
Потом ночь не спала... А потом вот этот стих и появился...
Спасибо!
Хороші у Вас вірші, Наталю... 
