Хто зна, що буде. Неспокійний світ.
І постріли лунають звідусюди.
Кружляє знов над нами вертоліт,
А в ньому (і від нього) гинуть люди.
Криваві будні. Душі кам’яні.
Хтось на роботу, а комусь на груди
Вдягнуть жилети (ті, непробивні).
Мов у тумані. Постріли і люди.
Там гинуть люди! Сотні, тисячі.
Кістками й кров’ю встелюють дорогу
Для наших діток. Скоро першачки
Підуть до школи. Батько – на підмогу.
Туди, де віра з’єднує серця.
У церкві так не моляться до Бога.
Чи є молитва, може, більш свята,
Ніж у солдата прямо перед боєм?
Почуй їх, Боже. Вислухай, прошу.
Хто зна, як буде. Холодом по венах
Дитячі сльози. Губи прокушу,
Лиш не заплачу. Боляче шалено.
Душа ридає. Очі вже сухі.
Коли вже врешті небо чисте буде?
Летіть до Бога, ангели святі,
А землю уже вкотре вкриють люди.
26.08.2014 р.
