Б'ється сокіл крилами до болю,
Забажав в промінні сонячнім купатись.
Вибрав прудко найвищу тополю,
Змахнув пір'ям - ринув підійматись.
Браво він добрався до вершини,
Сидить гордий, вниз не поглядає.
Та не гріють промені пташини,
Стрілами гарячими крила обпікає.
Залишив сердечний в полі долю,
Десь з вітрами й воля промайнула.
Кинувся б до долу, сів на рідну землю,
Пізно, факелом надія спалахнула.
Метушиться сизокрилий, страждає,
З криком проклинає небеса.
Та ще бореться - надію має!
Згорить тіло, чиста ще залишиться душа.
