Берегиня у сонячній сукні,
Біля верб, молода і струнка.
Її очі як льон, незабутні
І привітна мов чиста ріка.
Заплелися у коси усюди
Дивоквіти-сузір’я-зірки.
Її щирість і ніжність здобуде
берег долі широкий, дзвінкий.
І душею полине у небо
Наче пташка, метелики ввись.
Все покличе, поманить до себе
Доки папороть-цвіт не з'явивсь.
Берегиня у сонячній сукні,
Сущу річку життя берегла.
Оберіг, або слово напутнє -
І біда в них згорає дотла.
І любисток запахне духмяно,
Ніби щастя приходить у дім.
Все злилося одним океаном
В неповторному світі своїм.
Де калина гаряча як серце,
Життєдайне зерно і земля.
Де усе у тобі обізветься,
Де усе гомонить, розмовля.
Та журилася щось синьоока,
Лиш слова, із душі глибини:
Боже, дай людям щастя і спокій!
Бережи Україну, храни!
7.06.2014