Я знаю, ви не дивитесь на зорі,
Я знаю ви не знаєте життя,
І ваше серце вкутане грозою,
І ваші руки просять забуття.
Ви знаєте, я чую вашу думку,
Вона відлуння у моїх думках,
Ви ніби ма́ра -топчетесь в закутку,
Такого повного, душевного буття́.
Ви забуваєте, що в світі ще є правда,
Що кров не проливається дарма́,
І що не гоже людям помирати,
Коли в житті їх істини нема́,
Не гоже знищувати те, що Богом да́не,
Те що росою ранок окропи́в,
Лиш темний шлях веде тебе в тума́ни,
Лиш злість паралізує твою пло́ть,
Не смій, не дай тебе переборо́ть...
