Стою я під дверима,
За ручку не берусь,
Білети їм очима,
Страшенно я боюсь
Зайти й екзамен здати,
Лякає мене все,
Все гарно написати,
Але чогось трясе.
Сиджу на підвіконні,
Хвилина як сто літ,
В поту мої долоні,
Ще й заболів живіт.
Тривогу в серці маю,
Холоне в жилах кров,
Ніяк не пригадаю,
Як в двері я зайшов.
Терпів я довго муки,
Казали щось, не чув,
Тремтіли мої руки,
Коли білет тягнув.
Тягнув я обережно,
Не схибила рука,
А радість-ну безмежна,
Танцюй хоч гопака!
Це ж треба-пощастило!
Всі відповіді знав,
Ледь серце не вхопило,
Коли цю мить чекав.
І ви завжди дивіться,
Щоб добре все було,
Постійно гарно вчіться,
Щоб вас так не трясло.
Щоб в серці в вас був спокій,
Все завжди кожен знав,
Впродовж життєвих років
Ту мить не забував,
Що дала всім нам силу,
І щось нове щодня,
А душу полонила
Жагою пізнання!
ID:
529226
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 11.10.2014 15:13:40
© дата внесення змiн: 11.10.2014 15:16:22
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|